Вітаю! Я — Анна Фадєєва. Творчість і робота зі словом — головна справа мого життя. Однак, і це — далеко не все. Тож, запрошую до знайомства із моїм сайтом
Вітаю! Я — Анна Фадєєва. Творчість і робота зі словом — головна справа мого життя. Однак, і це — далеко не все. Тож, запрошую до знайомства із моїм сайтом
Вітаю! Я — Анна Фадєєва. Творчість і робота зі словом — головна справа мого життя. Однак, і це — далеко не все. Тож, запрошую до знайомства із моїм сайтом
Авторка прози, поезії та пісенної лірики
Авторка прози, поезії та пісенної лірики
Авторка прози, поезії та пісенної лірики
Odesa, Ukraine
Odesa, Ukraine
Odesa, Ukraine
Carpathians, Ukraine
Carpathians, Ukraine
Про мене
Про мене
Про мене
Я письменниця, авторка пісенної лірики. Роблю художній переклад та переспів літературних текстів.
Я письменниця, авторка пісенної лірики. Роблю також художній переклад та переспів літературних текстів.
Я письменниця, авторка пісенної лірики. Роблю також художній переклад та переспів літературних текстів.
Я відкрита до співпраці та з радістю поспілкуюся з вами щодо вашого проєкту. Звертайтеся з ідеями чи пропозиціями
Я відкрита до співпраці та з радістю поспілкуюся з вами щодо вашого проєкту. Звертайтеся з ідеями чи пропозиціями.
Поезія
Поезія
Вибрана поезія
Вибрана поезія
Моя циганерія
Пам’ятай хто ти є.
Пакуй потерті медалі висновків
у саморобний наплічник
(ти його шила, бо здатна створювати,
ти вантажиш його на плечі – бо здатна нести).
Складай необхідне
по кольорах, формах і датах –
приборкуй хаос.
Залишай міста і листи.
Благослови свій біль –
він свідчить, що ти жива,
що ще у тобі зростають дороги нові й слова..,
що ще безмежно далеко до справжньої твоєї мети.
Згортай намети.
Згадай що насправді є ти.
Скидай цю шкіру
Читати повністю
***
Кажуть, коли була малою,
сиділа на міцному плечі верби.
Верба плакала, не виказувала чому
(може, воно і добре).
Сиділа ото – сподівалась піймати вітер,
наловила – слів у незрілу душу
(сітка долоні липка, скільки не струшуй… )
Дівчиною – все співала веселих.
Любили її сади.
Люди – не надто.
Хоча, ніби, просто соромились,
ніби, на загал – і не гнали..,
ніби тихцем і слухали.
Всяке бувало.
Так – рік за роком, збирала в кишені дні
жінка мінливої форми,
химерного змісту,
Читати повністю
Обжинкова
Живи так, ніби немає на світі осуду.
Танцюй так, ніби й не мріяла стати в пару.Обирай меча.
Вже – не до сліз, не до посагу.
Вийди, ґаздине, поглянь на свою кошару!
Ось – твої діти – за ніч виростають титанами.
Ось – вороги – нагодуй їх свинцем і дукатами,
горло несите закрий, та їх очі най дивляться:
хто того ґрунту жадав – той таки його матиме!Сонцем і зорями,
серпиком срібленим – Місяцем
долі їх зріж, і сліди нечестивії випали:
щоб імена їх забулись до першої провесни,
щоб їх тіла спопелились до першої віхоли!Серце, співай –
будь пречиста і в гніві, і радості!
Серце, люби –
бо тобі так від Бога призначено!
Читати повністю
***
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала за море.
– Що ти бачила, птахо?
– Зграї пістрявих риб, воду — зелену і золоту, синю й брунатну,
білу та жовту піну, камені й мушлі, снасті дзвінкі кораблів,
скелі, вітри, маяки… Світ — прекрасний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала у сиві гори.
– Що ти бачила, птахо?
– Прадавні хребці землі, очі озер і долоні долин шершаві,
сльози й вогонь, притлумлені вглибині,
горді дерева і трави, і зовсім негорді квіти,
срібні та мідні струмки…
Світ — препишний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
Читати повністю
***
Тремкі вогні зимового тепла.
Лілейний подих крижаного пилу.
Ти знов до мене босою прийшла,
моя надіє — вбивча і вразлива.
В тумані білім, в сяйві чистоти,
ти кажеш: — Вір! —
і я, укотре, вірю.
Ти кличеш —
я смиренно мушу йти
по кризі цій надії-без-надії…
Бездумна слабкість, чи священний шал —
що у тобі заховано такого?
Я ходжу колом,
правлю ритуал прочанина —
щасливого й сліпого.
Колись — зламаю лід — пірну увись,
колись — зламаю лід (пливи вже, рибо! )…
Читати повністю
Моя циганерія
Пам’ятай хто ти є.
Пакуй потерті медалі висновків
у саморобний наплічник
(ти його шила, бо здатна створювати,
ти вантажиш його на плечі – бо здатна нести).
Складай необхідне
по кольорах, формах і датах –
приборкуй хаос.
Залишай міста і листи.
Благослови свій біль –
він свідчить, що ти жива,
що ще у тобі зростають дороги нові й слова..,
що ще безмежно далеко до справжньої твоєї мети.
Згортай намети.
Згадай що насправді є ти.
Скидай цю шкіру
Читати повністю
***
Кажуть, коли була малою,
сиділа на міцному плечі верби.
Верба плакала, не виказувала чому
(може, воно і добре).
Сиділа ото – сподівалась піймати вітер,
наловила – слів у незрілу душу
(сітка долоні липка, скільки не струшуй… )
Дівчиною – все співала веселих.
Любили її сади.
Люди – не надто.
Хоча, ніби, просто соромились,
ніби, на загал – і не гнали..,
ніби тихцем і слухали.
Всяке бувало.
Так – рік за роком, збирала в кишені дні
жінка мінливої форми,
химерного змісту,
Читати повністю
Бо серце моє в цвіту
Бо серце моє в цвіту —
на шкірі тремтить і грає
серпанок нічного світла, лелітки-пір’їни снів…
Бо серце моє в цвіту.
Лютняр-соловей скликає всіх риб неземного моря,
далекі, незримі зорі,
невінчаних всіх королів.
Бо серце моє в цвіту — покірні пливуть хвилини –
зворотнім чарівним колом танцюють ледь-ледь не в лад.
Бо серце моє в цвіту.
Що там лебедить і плине?
Із відчаю і полину,
на радість неждану бджолину
зростає солодкий сад.
Ти просто зі мною дихай.
Читати повністю
Обжинкова
Живи так, ніби немає на світі осуду.
Танцюй так, ніби й не мріяла стати в пару.Обирай меча.
Вже – не до сліз, не до посагу.
Вийди, ґаздине, поглянь на свою кошару!
Ось – твої діти – за ніч виростають титанами.
Ось – вороги – нагодуй їх свинцем і дукатами,
горло несите закрий, та їх очі най дивляться:
хто того ґрунту жадав – той таки його матиме!Сонцем і зорями,
серпиком срібленим – Місяцем
долі їх зріж, і сліди нечестивії випали:
щоб імена їх забулись до першої провесни,
щоб їх тіла спопелились до першої віхоли!Серце, співай –
будь пречиста і в гніві, і радості!
Серце, люби –
бо тобі так від Бога призначено!
Читати повністю
***
Тремкі вогні зимового тепла.
Лілейний подих крижаного пилу.
Ти знов до мене босою прийшла,
моя надіє — вбивча і вразлива.
В тумані білім, в сяйві чистоти,
ти кажеш: — Вір! —
і я, укотре, вірю.
Ти кличеш —
я смиренно мушу йти
по кризі цій надії-без-надії…
Бездумна слабкість, чи священний шал —
що у тобі заховано такого?
Я ходжу колом,
правлю ритуал прочанина —
щасливого й сліпого.
Колись — зламаю лід — пірну увись,
колись — зламаю лід (пливи вже, рибо! )…
Читати повністю
***
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала за море.
– Що ти бачила, птахо?
– Зграї пістрявих риб, воду — зелену і золоту, синю й брунатну,
білу та жовту піну, камені й мушлі, снасті дзвінкі кораблів,
скелі, вітри, маяки… Світ — прекрасний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала у сиві гори.
– Що ти бачила, птахо?
– Прадавні хребці землі, очі озер і долоні долин шершаві,
сльози й вогонь, притлумлені вглибині,
горді дерева і трави, і зовсім негорді квіти,
срібні та мідні струмки…
Світ — препишний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
Читати повністю
Моя циганерія
Пам’ятай хто ти є.
Пакуй потерті медалі висновків
у саморобний наплічник
(ти його шила, бо здатна створювати,
ти вантажиш його на плечі – бо здатна нести).
Складай необхідне
по кольорах, формах і датах –
приборкуй хаос.
Залишай міста і листи.
Благослови свій біль –
він свідчить, що ти жива,
що ще у тобі зростають дороги нові й слова..,
що ще безмежно далеко до справжньої твоєї мети.
Згортай намети.
Згадай що насправді є ти.
Скидай цю шкіру
Читати повністю
***
Кажуть, коли була малою,
сиділа на міцному плечі верби.
Верба плакала, не виказувала чому
(може, воно і добре).
Сиділа ото – сподівалась піймати вітер,
наловила – слів у незрілу душу
(сітка долоні липка, скільки не струшуй… )
Дівчиною – все співала веселих.
Любили її сади.
Люди – не надто.
Хоча, ніби, просто соромились,
ніби, на загал – і не гнали..,
ніби тихцем і слухали.
Всяке бувало.
Так – рік за роком, збирала в кишені дні
жінка мінливої форми,
химерного змісту,
Читати повністю
Обжинкова
Живи так, ніби немає на світі осуду.
Танцюй так, ніби й не мріяла стати в пару.Обирай меча.
Вже – не до сліз, не до посагу.
Вийди, ґаздине, поглянь на свою кошару!
Ось – твої діти – за ніч виростають титанами.
Ось – вороги – нагодуй їх свинцем і дукатами,
горло несите закрий, та їх очі най дивляться:
хто того ґрунту жадав – той таки його матиме!Сонцем і зорями,
серпиком срібленим – Місяцем
долі їх зріж, і сліди нечестивії випали:
щоб імена їх забулись до першої провесни,
щоб їх тіла спопелились до першої віхоли!Серце, співай –
будь пречиста і в гніві, і радості!
Серце, люби –
бо тобі так від Бога призначено!
Читати повністю
***
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала за море.
– Що ти бачила, птахо?
– Зграї пістрявих риб, воду — зелену і золоту, синю й брунатну,
білу та жовту піну, камені й мушлі, снасті дзвінкі кораблів,
скелі, вітри, маяки… Світ — прекрасний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала у сиві гори.
– Що ти бачила, птахо?
– Прадавні хребці землі, очі озер і долоні долин шершаві,
сльози й вогонь, притлумлені вглибині,
горді дерева і трави, і зовсім негорді квіти,
срібні та мідні струмки…
Світ — препишний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
Читати повністю
***
Тремкі вогні зимового тепла.
Лілейний подих крижаного пилу.
Ти знов до мене босою прийшла,
моя надіє — вбивча і вразлива.
В тумані білім, в сяйві чистоти,
ти кажеш: — Вір! —
і я, укотре, вірю.
Ти кличеш —
я смиренно мушу йти
по кризі цій надії-без-надії…
Бездумна слабкість, чи священний шал —
що у тобі заховано такого?
Я ходжу колом,
правлю ритуал прочанина —
щасливого й сліпого.
Колись — зламаю лід — пірну увись,
колись — зламаю лід (пливи вже, рибо! )…
Читати повністю
Моя циганерія
Пам’ятай хто ти є.
Пакуй потерті медалі висновків
у саморобний наплічник
(ти його шила, бо здатна створювати,
ти вантажиш його на плечі – бо здатна нести).
Складай необхідне
по кольорах, формах і датах –
приборкуй хаос.
Залишай міста і листи.
Благослови свій біль –
він свідчить, що ти жива,
що ще у тобі зростають дороги нові й слова..,
що ще безмежно далеко до справжньої твоєї мети.
Згортай намети.
Згадай що насправді є ти.
Скидай цю шкіру
Читати повністю
***
Кажуть, коли була малою,
сиділа на міцному плечі верби.
Верба плакала, не виказувала чому
(може, воно і добре).
Сиділа ото – сподівалась піймати вітер,
наловила – слів у незрілу душу
(сітка долоні липка, скільки не струшуй… )
Дівчиною – все співала веселих.
Любили її сади.
Люди – не надто.
Хоча, ніби, просто соромились,
ніби, на загал – і не гнали..,
ніби тихцем і слухали.
Всяке бувало.
Так – рік за роком, збирала в кишені дні
жінка мінливої форми,
химерного змісту,
Читати повністю
Бо серце моє в цвіту
Бо серце моє в цвіту —
на шкірі тремтить і грає
серпанок нічного світла, лелітки-пір’їни снів…
Бо серце моє в цвіту.
Лютняр-соловей скликає всіх риб неземного моря,
далекі, незримі зорі,
невінчаних всіх королів.
Бо серце моє в цвіту — покірні пливуть хвилини –
зворотнім чарівним колом танцюють ледь-ледь не в лад.
Бо серце моє в цвіту.
Що там лебедить і плине?
Із відчаю і полину,
на радість неждану бджолину
зростає солодкий сад.
Ти просто зі мною дихай.
Читати повністю
Обжинкова
Живи так, ніби немає на світі осуду.
Танцюй так, ніби й не мріяла стати в пару.Обирай меча.
Вже – не до сліз, не до посагу.
Вийди, ґаздине, поглянь на свою кошару!
Ось – твої діти – за ніч виростають титанами.
Ось – вороги – нагодуй їх свинцем і дукатами,
горло несите закрий, та їх очі най дивляться:
хто того ґрунту жадав – той таки його матиме!Сонцем і зорями,
серпиком срібленим – Місяцем
долі їх зріж, і сліди нечестивії випали:
щоб імена їх забулись до першої провесни,
щоб їх тіла спопелились до першої віхоли!Серце, співай –
будь пречиста і в гніві, і радості!
Серце, люби –
бо тобі так від Бога призначено!
Читати повністю
***
Тремкі вогні зимового тепла.
Лілейний подих крижаного пилу.
Ти знов до мене босою прийшла,
моя надіє — вбивча і вразлива.
В тумані білім, в сяйві чистоти,
ти кажеш: — Вір! —
і я, укотре, вірю.
Ти кличеш —
я смиренно мушу йти
по кризі цій надії-без-надії…
Бездумна слабкість, чи священний шал —
що у тобі заховано такого?
Я ходжу колом,
правлю ритуал прочанина —
щасливого й сліпого.
Колись — зламаю лід — пірну увись,
колись — зламаю лід (пливи вже, рибо! )…
Читати повністю
***
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала за море.
– Що ти бачила, птахо?
– Зграї пістрявих риб, воду — зелену і золоту, синю й брунатну,
білу та жовту піну, камені й мушлі, снасті дзвінкі кораблів,
скелі, вітри, маяки… Світ — прекрасний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала у сиві гори.
– Що ти бачила, птахо?
– Прадавні хребці землі, очі озер і долоні долин шершаві,
сльози й вогонь, притлумлені вглибині,
горді дерева і трави, і зовсім негорді квіти,
срібні та мідні струмки…
Світ — препишний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
Читати повністю
В. Семеняк про збірку поезій «Листи до неба»
Відчувається, що авторка з особливою шанобою ставиться до слова, як такого «карбує» кожну букву…
Видання
Видання
Авторські видання та збірки з іншими авторами
Моя циганерія
Пам’ятай хто ти є.
Пакуй потерті медалі висновків
у саморобний наплічник
(ти його шила, бо здатна створювати,
ти вантажиш його на плечі – бо здатна нести).
Складай необхідне
по кольорах, формах і датах –
приборкуй хаос.
Залишай міста і листи.
Благослови свій біль –
він свідчить, що ти жива,
що ще у тобі зростають дороги нові й слова..,
що ще безмежно далеко до справжньої твоєї мети.
Читати повністю
***
Кажуть, коли була малою,
сиділа на міцному плечі верби.
Верба плакала, не виказувала чому
(може, воно і добре).
Сиділа ото – сподівалась піймати вітер,
наловила – слів у незрілу душу
(сітка долоні липка, скільки не струшуй… )
Дівчиною – все співала веселих.
Любили її сади.
Люди – не надто.
Хоча, ніби, просто соромились,
ніби, на загал – і не гнали..,
ніби тихцем і слухали.
Всяке бувало.
Читати повністю
Бо серце моє в цвіту
Бо серце моє в цвіту —
на шкірі тремтить і грає
серпанок нічного світла, лелітки-пір’їни снів…
Бо серце моє в цвіту.
Лютняр-соловей скликає всіх риб неземного моря,
далекі, незримі зорі,
невінчаних всіх королів.
Бо серце моє в цвіту — покірні пливуть хвилини –
зворотнім чарівним колом танцюють ледь-ледь не в лад.
Бо серце моє в цвіту.
Що там лебедить і плине?
Із відчаю і полину,
на радість неждану бджолину
Читати повністю
Обжинкова
Живи так, ніби немає на світі осуду.
Танцюй так, ніби й не мріяла стати в пару.Обирай меча.
Вже – не до сліз, не до посагу.
Вийди, ґаздине, поглянь на свою кошару!
Ось – твої діти – за ніч виростають титанами.
Ось – вороги – нагодуй їх свинцем і дукатами,
горло несите закрий, та їх очі най дивляться:
хто того ґрунту жадав – той таки його матиме! Сонцем і зорями,
серпиком срібленим –
Читати повністю
***
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала за море.
– Що ти бачила, птахо?
– Зграї пістрявих риб, воду — зелену і золоту, синю й брунатну,
білу та жовту піну, камені й мушлі, снасті дзвінкі кораблів,
скелі, вітри, маяки… Світ — прекрасний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала у сиві гори.
– Що ти бачила, птахо?
– Прадавні хребці землі, очі озер і долоні долин шершаві,
сльози й вогонь, притлумлені вглибині,
горді дерева і трави, і зовсім
Читати повністю
***
Тремкі вогні зимового тепла.
Лілейний подих крижаного пилу.
Ти знов до мене босою прийшла,
моя надіє — вбивча і вразлива.
В тумані білім, в сяйві чистоти,
ти кажеш:
— Вір! —
і я, укотре, вірю.
Ти кличеш —
я смиренно мушу йти
по кризі цій надії
-без-надії…
Бездумна слабкість,
чи священний шал —
що у тобі заховано такого?
Я ходжу колом,
правлю ритуал прочанина —
щасливого й сліпого.
Читати повністю
Моя циганерія
Пам’ятай хто ти є.
Пакуй потерті медалі висновків
у саморобний наплічник
(ти його шила, бо здатна створювати,
ти вантажиш його на плечі – бо здатна нести).
Складай необхідне
по кольорах, формах і датах –
приборкуй хаос.
Залишай міста і листи.
Благослови свій біль –
він свідчить, що ти жива,
що ще у тобі зростають дороги нові й слова..,
що ще безмежно далеко до справжньої твоєї мети.
Згортай намети.
Читати повністю
Кажуть, коли була малою
Кажуть, коли була малою,
сиділа на міцному плечі верби.
Верба плакала, не виказувала чому
(може, воно і добре).
Сиділа ото – сподівалась піймати вітер,
наловила – слів у незрілу душу
(сітка долоні липка, скільки не струшуй… )
Дівчиною – все співала веселих.
Любили її сади.
Люди – не надто.
Хоча, ніби, просто соромились,
ніби, на загал – і не гнали..,
ніби тихцем і слухали.
Всяке бувало.
Читати повністю
Бо серце моє в цвіту
Бо серце моє в цвіту —
на шкірі тремтить і грає
серпанок нічного світла, лелітки-пір’їни снів…
Бо серце моє в цвіту.
Лютняр-соловей скликає всіх риб неземного моря,
далекі, незримі зорі,
невінчаних всіх королів.
Бо серце моє в цвіту — покірні пливуть хвилини –
зворотнім чарівним колом танцюють ледь-ледь не в лад.
Бо серце моє в цвіту.
Що там лебедить і плине?
Із відчаю і полину,
на радість неждану бджолину
Читати повністю
Обжинкова
Живи так, ніби немає на світі осуду.
Танцюй так, ніби й не мріяла стати в пару.Обирай меча.
Вже – не до сліз, не до посагу.
Вийди, ґаздине, поглянь на свою кошару!
Ось – твої діти – за ніч виростають титанами.
Ось – вороги – нагодуй їх свинцем і дукатами,
горло несите закрий, та їх очі най дивляться:
хто того ґрунту жадав – той таки його матиме! Сонцем і зорями,
серпиком срібленим – Місяцем
Читати повністю
***
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала за море.
– Що ти бачила, птахо?
– Зграї пістрявих риб, воду — зелену і золоту, синю й брунатну,
білу та жовту піну, камені й мушлі, снасті дзвінкі кораблів,
скелі, вітри, маяки… Світ — прекрасний такий!
– Де ти була, перелітна птахо?
– Літала у сиві гори.
– Що ти бачила, птахо?
– Прадавні хребці землі, очі озер і долоні долин шершаві,
сльози й вогонь, притлумлені вглибині,
горді дерева і трави, і зовсім
Читати повністю
***
Тремкі вогні зимового тепла.
Лілейний подих крижаного пилу.
Ти знов до мене босою прийшла,
моя надіє — вбивча і вразлива.
В тумані білім, в сяйві чистоти,
ти кажеш:
— Вір! —
і я, укотре, вірю.
Ти кличеш —
я смиренно мушу йти
по кризі цій надії
-без-надії…
Бездумна слабкість,
чи священний шал —
що у тобі заховано такого?
Я ходжу колом,
правлю ритуал прочанина —
щасливого й сліпого.
Читати повністю
Валентина Семеняк про збірку поезій «Листи до неба»
Відчувається, що авторка з особливою шанобою ставиться до слова, як такого «карбує» кожну букву…
Видання
Авторські видання та збірки з іншими авторами
Проєкти та події
Проєкти та події
Проєкти та події
Мистецькі заходи та соціальні проєкти - важлива частина мого життя
Мистецькі заходи та соціальні проєкти - важлива частина мого життя
2024 Київ
«Альманах 2022»
Збірка творів переможців та фіналістів Конкурсу військової поезії пам’яті Гліба Бабіча й Конкурсу воєнної короткої прози від Видавництва Білка.
2024
Презетація пісні гурту «В∑сна»
Запис пісні у роботі. Слідкуйте за оновленням сайту.
2018 Біла церква
Спілка НЕзаслужених поетів «СловаRі».
Поетичне товариство у моєму рідному місті (Біла Церква) — одне з моїх найбільш улюблених дітищ. А головне — цей мистецький проєкт триває і досі.
2020 Біла церква
«В∑сна» — інді-фольк гурт.
У різні роки склад колективу змінювався, однак незмінними лишались засновниці та авторки усіх пісень — Стася Клішина та Анна Фадєєва.
2019 Вінниця
«ПОЧУТИ» інклюзивний мистецький проєкт.
Проєкт поставив собі на меті зробити сучасну українську поезію доступною і жестовою мовою також. Участь у проєкті не тільки допомогла мені по-новому поглянути на поезію.
Замов книгу
Замов книгу
Напиши мені щодо співпраці:
annafadieieva.ua@gmail.com
Дякую за співпрацю та візуальні матеріали:
Видавництвам "БІЛКА", "Little Beetle Press", "Саміт Книга", Академії письменницької майстерності та копірайтингу "РИБА", Спілці НЕзаслужених поетів "СловаRі", Інклюзивному мистецькому проекту "ПОЧУТИ", гурту "В∑сна", Музичному фестивалю "ЦеБЦFest" та особисто Юлії Бережко-Камінській, Стасі Клішиній, Євгену Онищенко, Спартаку Добрийранок, Віктору Бондарю, Сергію Гончарову та Анастасії Прострельчук.
Напиши мені щодо співпраці:
annafadieieva.ua@gmail.com
Дякую за співпрацю та візуальні матеріали:
Видавництвам "БІЛКА", "Little Beetle Press", "Саміт Книга", Академії письменницької майстерності та копірайтингу "РИБА", Спілці НЕзаслужених поетів "СловаRі", Інклюзивному мистецькому проекту "ПОЧУТИ", гурту "В∑сна", Музичному фестивалю "ЦеБЦFest" та особисто Юлії Бережко-Камінській, Стасі Клішиній, Євгену Онищенко, Спартаку Добрийранок, Віктору Бондарю, Сергію Гончарову та Анастасії Прострельчук.
Напиши мені щодо співпраці:
annafadieieva.ua@gmail.com
Дякую за співпрацю та візуальні матеріали:
Видавництвам "БІЛКА", "Little Beetle Press", "Саміт Книга", Академії письменницької майстерності та копірайтингу "РИБА", Спілці НЕзаслужених поетів "СловаRі", Інклюзивному мистецькому проекту "ПОЧУТИ", гурту "В∑сна", Музичному фестивалю "ЦеБЦFest" та особисто Юлії Бережко-Камінській, Стасі Клішиній, Євгену Онищенко, Спартаку Добрийранок, Віктору Бондарю, Сергію Гончарову та Анастасії Прострельчук.
annafadeevawriter©2024